Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Вона знала, він прийде ( 18+. проза) - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Вона знала, він прийде ( 18+. проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Вона знала, він прийде ( 18+. проза)

Ніна Незламна :: Вона знала, він прийде ( 18+. проза) 
     Минули перші весняні дні. Майже руді, приховані  від сонця крижинки снігу й льоду розтали,  стекли струмками.  Поля почорнілі й озимі  культури прокинулися, яскравіше зазеленіли, тягнулися до сонця. Попід лісом,  у лісі,  в гаях,  на пагорбах і майже в кожного на обійсті підсніжники,   проліски привітно прихилялися  до всіх, немов  у поклоні.  Молода травичка, невеличкими килимками пробивається із землі, яскравіше зеленіють листки барвінку. В рідний край повертаються перелітні птахи, виводять веселі трелі.  Весняний вітерець хоч прохолодний, опісля першого дощу все ж сушить землю. На кущах агрусу, смородини,  бузку  - пнуться перші ніжні, світло - зелені  листочки.  
      Весна…  це слово пробуджує не тільки природу, а й серця, бажання кохати, позбутися самотності . В кімнаті майже темно…  Ледь – ледь, через шовкові фіранки, на підлогу падає світло. Годинник,  немов  молоточком, впевнено вибиває - Тік - так, тік – так. Крізь білу, шовкову тюль заглядає повний,  блідий місяць.
     Оксана встала з ліжка, шовковий пеньюар рожевого кольору облягає  її стрункий стан.  Потягуючись підійшла, припала до вікна. Небо  ледь - ледь світліло, ближче до заходу виднілося декілька  зірок,  решта десь поділася, чи ховалися, наче їх ніколи й не було.
   Ну от вже  яскравий світанок… буде гарний день. Та де той настрій? Сьогодні  не приїхав.  І чому? Спересердя впала на ліжко, як  гусінь  крутилася, мов у кокон, закрутилася в ковдру.   В ліжку холодно, наче струм пронизує тіло. Їй же так хотілося тепла,  ніжності, міцних обіймів, пристрасних поцілунків. А ще… того потаємного зближення  і завмирання від задоволення. Себе відчути справжньою жінкою, досягти вершини збудження. Від кохання п’яніти, відчути прилив гарячої крові по судинах молодого тіла, в собі відчути  його бажані дотики. Грати в екстазі, стати покірною.  Сльоза скотилася на подушку – подружку,  це тільки вона знала усі її страждання, хвилювання від невизначеності в житті.
     Вона жити в селі залишилася. Їй у спадок, батьки подарували  маленький приватний магазин.  На жаль, їм ще не було й по шістдесят років, як  покинули цей світ.
    Село невеличке, людей небагато, майже вся молодь поїхалася  на заробітки, лише навідуються до батьків і то не часто.  Неподалік, за кілометрів дванадцять, за лісом біля річки, теж  розташоване село. Трохи більше ніж це, там є  колгосп, робота, тому й молодих сімей було більше.
      Три роки назад Оксана познайомилася з Романом, коли маму поховала, яка лише рік прожила після смерті батька.  Вона, залишилася  одна, як волошка в полі, змучена сухим вітром, одна  однісінька, з рідні  більше нікого. А далі, що? Їй вже тридцять два роки, знає, має великий гріх  та сама із собою не в змозі впоратися. Коли поряд був Роман, здавалося в тілі градуси піднімаються вище сорока, кров закипала в судинах,  гріховне  бажання переповнювало. Іншим разом,  на самоті бідкалася в душі, нащо народилася така сексуальна, чому так нагородила природа? Вже й трави заварювала, пила  заспокійливі чаї, все дарма….
   Та було цікаво і  їй самій те, що ж в магазині, інколи  молоді чоловіки пропонували зустрітися. Навіть  такі, що цілували руки та до них холодна, як крижана скеля. Часом слухала зізнання в коханні,  ніжні слова  та її брова навіть не здригнеться,  перемагала байдужість, навіть не усміхнеться. Чому не можу бути привітною? Інколи задавала собі питання. Вже думка, може мене хтось  чарами напоїв?
    Одного разу він зайшов, просто попросив води, залити в  бак вантажного  автомобіля. На  ньому працював у колгоспі, а після того навідувався все частіше й частіше.
    Майже пів року,  просто дружнє спілкування, а потім…..
  Ні, вона не встояла перед ним,  коли вперше її поцілував, розтала, як  сніг на сонці, неначе втратила свідомість. Зблідла, судорога із струмом пронизала все тіло, вперше в житті відчула цей поштовх до близькості. Немов у молочному тумані дивилася на нього, а  він, як сонячний промінь, привітний,теплий,  усміхнений, заніс її в спальню.
Жадане сталося, тоді їй було двадцять дев`ять років. Уміло зірвав давно розквітлу квітку. Здивувався, але вона так його жадала, не шкодувала пестощів до збудження.А він ніби літав, сприймаючи дотики, насолоджувався нею. Від поцілунків п`яніла, в голові дурман, але хотіла його ніжності, віддалася з усією жіночою пристрастю, якою її нагородила природа. 
   Але згодом, все ж трохи розварувалась, адже він одружений та мовчала,  їй з ним було добре. Себе ловила  на тому, що мала шматочок щастя в житті, яке від радості її підносило до пташиного польоту. Такого, з них ніхто не очікував,  їм світ здавався казкою, більше ні про що не думали. Він мов Геракл володів нею і тремтів, від її поцілунків, відповідав на них пристрасно, з насолодою. То долі милість, думала вона, нарешті  я пізнала, що таке кохати, яка я справжня жінка.
Одне бажання в обох, як він говорив,
 -   Народимо дитину, тоді одружимося, присягаюся.
  Кохала, вірила, знала, що вже п`ять років він одружений, а діточок немає. Мова була на цю тему, лікарі казали, що його дружина  може народити та надії були марними.  А він з лікарями справ не хотів мати, вірив у спроможність. Сам з великої сім`ї, їх  п`ять  братів, вже  четверо  старших, одружених братів мали дітей, лише в нього не було. Навіть не сприймав такої думки,  почувався без нарікань, був впевнений, що здатний задовольнити жінку, мати дітей.
   Та раптом, чи здалося, чи насправді почула гул  автомобіля. Наче окропом ошпарена, заскочила в душову кабіну, на ходу крутнула ключа в замку вхідних дверей. Якщо він, то почую, як ні,  то хто, ще може зайти,  думала, втішала себе, обливаючись  настоями пахучих трав. В котрий раз, зі сльозами на очах,  просила Бога простити  за гріх, від якого не мала сили відмовитися. Бажання кохатися, спокуса близькості, на якісь миті ніби втрачання своїх дійств, самоконтролю.
  Їй не довелося довго чекати, він стояв поряд, в чому народила мати, вона ж тремтіла, немов кульбаба від вітру, що з себе скинула з пухом зернята, від задоволення стогнала і знову, й знову його до себе притискала.
 Її, як найцінніший скарб у світі, виніс на руках, ніжно поклав у ліжко,  насолоджувався  її солодким тілом. Вона ж під ним  вигиналася, оповив поцілунками, задовольняв  її примхи. 
     Надворі зовсім видно, прокинулися  від співу півня. Оксана задоволено лежала, очі сяяли щастям, щоки кольору рожевої троянди з блиском.  Біляве розсипане волосся  ледь  - ледь прикрило оголені груди. 
- О, бідний півень, аж захрип, напевно сердитий, що я їх, ще не відчинила, чуєш, як горлопанить?
 Роман, відкрив  чорні очі і знову заворожив її.
 - Ромчику, підіймайся, не спокушай, чуєш ,- тихо - тихо  вимовила  і з новим бажанням припала до вуст.
       Засвистів  чайник, Роман ще і ще  задоволено припав до грудей, які ледь видніються з - під пеньюару. Оксана  обома руками обійняла його голову,
- Досить, трохи на завтра залиши, ти ж приїдеш, моє сонце, радість?
Так,  він мав задоволення чути такі слова, обожнював її за це, бо дружина  в ліжку була холодна. І хоч він інколи з нею  спав та це було  обов`язком, не вміла так заохотити, спокусити, як це робить Оксана.  Часто думав залишити дружину і знав, що піде та коли, сам не знав цього. Ні, він не боявся пересудів, боявся своєї совісті, яку напевно втратив перед  дружиною. Але ж, як бути? Йому добре з Оксаною і в ліжку, і в розмовах, і гарна господиня, і красива ж, все одно прийде до неї.  Одного разу обов`язково зважиться, хоч і не буде вагітна,  з валізою  назавжди прийде. 
 Снідали мовчки і весь час усміхалися, душі переповнюються почуттями ніжності і тепла. Один би поцілунок і розгорілося б вогнище кохання, але на все свій час. 
      Автомобіль від`їхав, Оксана пішла в душову кабіну.
 Знесилена, але щаслива підійшла до фото мами, поцілувала,
 - Прости мамо, знаю, такою бути ти мене не вчила.  Але я його кохаю, не можу втримати своєї пристрасті! Прости рідненька… без нього пропаду…
   І котилися, як горошини, ледь стримані сльози, плакала немов дитя, це вже  не вперше, а вкотре,  вона не рахувала. Тільки знала і відчувала, що в чомусь винна та вірила  він прийде, обов`язково прийде.   І завтра,  і потім, а згодом назавжди, тільки  треба трохи почекати.

                                                                                                                                    
                                                                  2017р

ID:  729892
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.04.2017 08:02:46
© дата внесення змiн: 27.06.2025 15:02:40
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 25 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Янош Бусел, Ганна Верес, Дідо Миколай, Наталі Косенко - Пурик
Прочитаний усіма відвідувачами (1480)
В тому числі авторами сайту (56) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Женя Смайл, 23.04.2017 - 16:03
Дуже цікаво і захоплююче 12 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що подобається моя проза.
Нехай щастить!!! 22 19 22 give_rose
 
Олена Шабанова, 22.04.2017 - 21:48
Гарно! give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дужедякую! Рада,що завітали.Нехай щастить! 22 22 19 give_rose
 
Ніна-Марія, 22.04.2017 - 21:22
Цікава розповідь. Прочитала на одному подиху. Та не мені судити, Ніночко... бо я ж не суддя . Кожен відповідає за свої гріхи сам. Таке життя. 12 12 12 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! Рада,що читаєте.
Життя не однозначне...
Хто знає в кого, яка доля
Успіхів Вам!!! 22 22 19 give_rose
 
Чайківчанка, 22.04.2017 - 21:20
give_rose 22 19
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую!Нехай щастить! 22 22 19 give_rose
 
dashavsky, 22.04.2017 - 21:16
Чудовий твір. Із великим задоволенням читаю ваші
твори. 16 give_rose Кожний має право на щастя.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Я згідна з Вами.
Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 19 give_rose
 
Дідо Миколай, 22.04.2017 - 14:37
smile friends
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 22 22 19 give_rose
 
геометрія, 22.04.2017 - 14:15
Я не осуджую Оксану, та на її місці не хотіла б бути... 12 girl_sigh flo36 flo11
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,шановна. Я також та в житті нажаль чоловіків менше чим жінок,от у когось і нема того сокровенного щастя і звичайно б і я не хотіла на її місті бути,те,що гріх,зрозуміло та ми всі грішні.А те,що ,як кажуть дівка до 25,а потім тикають пальцем,ніхто не бере,-стара діва... Нажаль таке життя,де ті хлопці в селах,кожен хоче втікти...Успіхів Вам!!! give_rose 19
 
геометрія відповів на коментар геометрія, 22.04.2017 - 16:46
Як на мій характер, навіть у такій ситуації, я б не грішила, надто правильно нас виховували. У мене є подруга, яка в молодості не грішила, а коли все ж прийшла до неї любов, сім"ю вона не розлучила, та так і живе одна, сестри й брати повмирали, і хоч племіники хороші, та в них своїх клопотів вистачає, та мабуть правиньно кажуть: кожен по-своєму живе... 16 girl_sigh 43 42 flo36 flo23
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пані Валю! Я поважаю любої людини вибір.Це її життя,якщо людина і зробить помилку,але потім щаслива,хто хоче відказатися від щастя. Ми мали діти,мали кохання,життя жорстоке,бідняцьке,але ми мали ніжні дотики,солодкі поцілцунки і дитя народити це щастя ,для жінки,хіба ні? Тож нічого не хочу казати та тут напевно ми пізнали щастя,те ,що не пізнала наприклад ваша подруга.Хто знає,стілька раз вночі вона просиналася і тільки подушка-подружка знає стільки сліз.. Дивитися ,як поруч,хтось обіймає і цілує дружину,чи їй гадаєте цього не хотілося?
.Які б часи не були,навіть ,ще в ті царскі і з панами і з батраками,всеж хотіли єднатися,бо нагородила нас цим природа..
А проти неї хто спровладний справитися..
Кожна жінка народжена для того, щоб когось народити,залишити після себе на землі.А чи добре тій,що не пізнала всього цього щастя. Не нам судити...Життя прожити,не поле перейти... Кожен несе свій тягар,який дарує доля...
Вдячна Вам за співбесіду,вибачайте,якщо щось не так. Успіхів Вам!!! give_rose
 
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 22.04.2017 - 12:21
Осуджувати не можна нікого.Бо кожен із нас грішний,лише Бог без гріха.А написано гарно. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже вам вдячна за теплий коментар.
Успіхів Вам і натхнення!!! 19 22 22 give_rose
 
Шостацька Людмила, 22.04.2017 - 10:59
Зворушливо,пані Ніно. 17 Люди хочуть бути щасливими,то ж вийшли за рамки... 16 Дуже гарно пишете,я не перестану захоплюватись Вашими творами 12 12 12 .Успіхів Вам! flo26
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Людо!Комусь вірші, комусь прози
Тож тішимося,як ті( рози)
Мов сонце пригріває,світить
І ми радіємо,неначе діти. biggrin give_rose 19
 
Валентина Ланевич, 22.04.2017 - 08:39
Прочитала на одному диханні! 12 Гарно, Ніно! 16 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валюшо! Рада, що сподобалась проза.
Успіхів Вам і натхнення!!! 22 22 19 give_rose
 
Н-А-Д-І-Я, 22.04.2017 - 08:10
12 12 16 16 Гарне, душевне оповідання, Ніно..От тільки, чи прийде він ще...
Дуже гарна у вас проза... Удачі! flo12
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую!
Життя складне,часом захоплює,
А часом зненацька вражає
Часом здається над прірвою
Тільки кинутись в урвище головою
Нечаче сонце вигляне,пригріє
Від того тепла серце мліє....
Хто знає,адже ніхто з нас не знає,
Що чекає кожного в житті нажаль...
Судить не нам!
Це довіримо Богам
Ті,що керують життям..
Успіхів і натхнення!!!
22 22 19 give_rose
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Відчуження
dashavsky: - Рекет.
Синонім до слова:  Відчуження
Максим Тарасівський: - знепривласнення
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відчуження
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Патя́кати
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внебуття́
Синонім до слова:  Вічність
Mattias Genri: - Внеча́сність
Синонім до слова:  збагнути
Mattias Genri: - доту́мкати
Синонім до слова:  говорити
Mattias Genri: - Терендіти
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - Файна
Синонім до слова:  говорити
boroda-64: - НЬОРКАТИ
Синонім до слова:  Відповідальність
Окса555: - О, ви перейняли мою ідею написати текст без тексту?
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - гомонiти, балакати, висловлюватися, базiкати
Синонім до слова:  збагнути
Пантелій Любченко: - Доінсайтити.
Синонім до слова:  Вічність
Пантелій Любченко: - Те, що нас переживе. Кінця чого ми не побачимо.
Синонім до слова:  Вічність
Софія Пасічник: - Безчасовість
Синонім до слова:  Відповідальність
Маргіз: - Відповідальність - трудоголізм, працьовитість, самопожертва, здатність брати на себе найскладнішу роботу, максимальна витрата власних ресурсів часто - перебирання на себе чужої роботи, або ж - один за всіх.
Синонім до слова:  збагнути
valentinaaaa: - Я Валентина Ярошенко, так сталося, що тепер Валентина. Valentlna.... Валентинааа.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Відповідальність
Enol: -
Синонім до слова:  Новий
Neteka: - Незношений
Синонім до слова:  Новий
oreol: - щойно виготовлений
Синонім до слова:  Навіть
oreol: - "і ..."
Синонім до слова:  Новий
Іван Українець: - відроджений , оновлений , небуденний , розквітнений
Синонім до слова:  Бутылка
Пантелій Любченко: - Пузир.
Синонім до слова:  говорити
Іван Українець: - Цвеньками , теревенькати , тринькати , барабанити .
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie