Котики вербові гріються на сонці,
Бджоли виціловують ніжний пухоцвіт,
Золотом облиті кущики калюжниць,
І милує око бруньок хризоліт.
Виглядають поруч острівки фіалок
І барвінком в'ється підгірок в гаю.
В стоголосім співі тішу фібри серця
І душевні струни світу віддаю.
Мало все це бачить - треба додивитись,
Мало чути звуки - треба їх відчуть,
Щоб душа завмерла і, щоб всю буденність
Аж із дна душі перевернуть.
Гарна філософько-пейзажна лірика! 
