Живу за розумом, а не за серцем,
Пусті агонії посеред ночі,
Не шли мені ці еСеМеСи,
Вже сліз не мають мої очі.
Твої слова усі обману повні
Не де жа в’ю, а так собі, тумани,
І всі думки твої гріховні
Лише обман, лише обмани.
Ти лиш вночі чомусь є одинокий,
Як вип’єш то минуле мені тулиш,
Не трать зусиль і слів високих,
Я сплю, мене цим не розчулиш.
