Немов пташиним зраненим крилом,
Листа тримаю. Вирвалось зітхання…
Перебираю в пам’яті: «Було!?
А може, тінь то від мого кохання?»
Вдивляюсь я у літер рівний ряд,
Та очі слів не бачать, не читають,
Адже надії, почуття горять.
Терпке розчарування лиш ковтаю.
І ранить, і бентежить серце щем,
Та не звільнюсь від дум важких, чекання…
А може, все не втрачено іще
Й воскресне, оживе наше кохання?
25.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
В одній пісні є такі слова "Кожне вогнище кохання колись догорить до кінця,якщо холод а чи біда, але якщо підтримувати вогнище, то воно буде горіти довго, якщо підкидати у вогонь не тільки дрова а й слова...
