Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.
05.05.2016
Гарно, Олексо і актуально..Іноді злетить необережне слово і тебе мучать потім думки, що твоє слово недоречне, що воно когось образило... Та всі ми люди і треба уміти просто прощати і не ставати у позу!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це так!Особисте - одне, а суспільне - значно важливіше! Бульки пускають можновладці - страждає народ!