Зозуля злетіла і серце згубила,
дарунок зробила у сонячний день.
Рахунок веде літам цим незримим
і ховає дітей по чужим лиш домівкам.
Ховає, картає, себе убиває
і не знає любові холодним світанком.
Так проходять літа-
і вона все сама!
Самотність холодна,
самотність- жорстока.
Так згубилось у світі
не одне вже життя!
