Що тобі ті хвилювання,
Коли тих відповідей нема.
І мить остання,
Через нещастя, щасливою була.
Подарованих надій,
Що спалахнули в їх очах.
Прикованих до мрій,
Віднайдених в серцях.
Та мить, забутою не буде,
Бо дотик їх усе здолав.
І вогник, що проб'ється через груди,
Дасть знати як я покохав.
Та що для нас такі події?!
Нехай живуть, нехай радіє.
Для В.Хорошун. 13.06.14
