Слова гинуть у зацькованому тілі!
Все у ньому вмирає:
душевна радість, любов, самозречення.
Його пограбували!
Забравши останні каплі життя!
Лишивши лиш смертельну пустоту.
Яка забруднила буття!
І останнім стане забуття
на тенетах земних,
у просторах широких.
З кам’янистими стежками
на дорогах життєвих!
