Там,на галявині біля криниці,
Колись із тобою збирали суниці.
З трави визирали їх личка червоні,
Вони потрапляли у наші долоні.
Так пригощало суницями літо
І ми забували за все на світі,
Хвиля кохання тоді нас накрила,
Раділи,сміялись безмежно щасливі.
Смачні були ягоди,немов чар-зілля,
А згодом гучне відгуляли весілля.
Минуло з тих пір не одне літо й осінь,
Мене називаєш суничкою й досі.
та добра.
Як мило!
літнім вечором
