в неї прозорі пальці
і з простирадел білих
відблиск в очищах п"яльцях
хмарів з небес осілих
в неї холодні стегна
і на колінах квіти
ті що для неї легко
він назбирав за літо
в неї усе що мало
бути з Тобою певно
тільки прозорі пальці
він затискає ревно
він їх колише в своїх
переминає в промінь
час не усе загоїть
часом і час у комі
