А доля знов забрала сина.
Таких ні до, ні після – вже не буде.
Ридай за ним ти, рідна Україно,
З тобою у печалі всі хороші люди.
Пішов козак, в останнє скерувавши
Коня, назустріч Богу, до Небес.
Себе на п’єдестал піднявши.
Й навіки в пам’яті воскрес.
За горло вхопить… Заголошу…
Добра і світла, що «Небесну манну»
Засіяв, внісши свою ношу…
Небесне Царство…
Спи Богдане.
