Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.19.01. 2015
Кельн, ФРН
Олексо, мій коментар це не критика, а саме роздуми про те, як важливо уміти задовольнити усі смаки читачів. Кожен шукає свій пласт у написаному від душі і якщо находить, то це поезія.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так! Я поспішив троха то виставити... А ось зараз доробляю! Задумка гарна а виконання потребує мистецтва, якого явно не вистачає! Адже я римопліт, а не поет! Та всі думки я акумулюю в собі, і це допомагає йти далі... Люблю об'єктивну критику...
Магічний, це точно! Чим більше вчитуєшся, тим більше хочеться віддати...все, що маєш! А крім жартів, нагадує той справжній вогник незрадливого кохання, коли одна сторона відчуває: ти - моє, а інша - ЛГ- вагається, бо, очевидно, обпеклась. Для героя це подвиг - подолати притаманну гордість, гординю і боротись з сумнівами коханої. Просто ціла драма, проте така чарівна - вся аудиторія вболіває, щоб кохана поступилася і переступила через примари сумнівів!Чарівно!
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я бачу дещо нове прочитання! І то - радує! Адже вірш - узагальнює! Його не можна вкласти в Прокрустове ліжко одного читача! Чим більше у ньому ракурсів і граней, тим він більш привабливий! Дякую за критичний відгук, Марічко!
Я бачу,що ненароком образила автора,хоча мій незлобивий жарт був адресований саме ЛГ,то ж приношу вибачення.Жарт був невдалий.Повністю згодна,що мій вірш,це взагалі казна що,але хіба я стверджую протилежне?Хотілось пожартувати та й потому.Ще раз прошу,Олексо не ображайтесь.Буду стриманою.
Ваш вірш,пречудовий,недарма він вчепив нас,тому й реакція така,зрозумійте вірно.Творчих успіхів.
Олекса Удайко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"аби Був спокій і любов..." Того у нашому житті явно не вистачає!
Зараз я покритикую............. То хто така Катруся?!
Я не вмію ,,в пух і прах,,, завжди дивлюсь тільки на подих............ Тож тут подих - ЧУДОВИЙ!!!!!!!!!!