Приходиш в цей світ, не маючи жодних почуттів, жодних емоцій. Все, як комп,ютерна
програма, закладене в тебе природою. Вискладено, наче бісером, мамою і татом. Богом...
Маленькими пацьорками викладається полотно твого різнобарвного характеру.
Ось ця,червона - то ЛЮБОВ. До себе, до батьків, до дітей, до світу. Любов до Бога.
Впала і покотилась по венах, по судинах цегляно-пурпурова краплинка-СПІВЧУТТЯ.
Яскраво-синім ультрамарином засяяла у дрібних оченятах миготливим світлом ПОВАГА.
Ось і бурштинові намистинки ЖАЛЮ зацюркотіли тонесенькими нервовими закінченнями.
Все складено в кольорові, яскраві коралі почуттів, які згодом надягну на себе, щойно
встигну народитись. Назавжди...
Моє намисто сплетене мамою і татом, всіма пацьорками, що в них були. Мені віддали всі
перлинки-почуття, які їм не знадобились. Нанизали на трімку, шовкову ниточку моєї душі
непотрібних їм камінців. Крім однієї важливої детальки-застібки. БАЙДУЖОСТІ... Яку
залишили собі... Та мені й не треба, триматиму в руці, зав,яжу колись на гудзик...
