Я захлинусь у цьому вирі щирості,
Зітхання, почуттів та невагомості.
Неначе подих світлої дитинності,
Вкарбоване мені на підсвідомості
Твоє обличчя загрубіло-лагідне,
Твій погляд сумно-радісний та сяючий
І присмак хвойний та солоно-ягідний,
І запах, не впустить тебе благаючий.
Я падаю у прірву безупинного,
Цілющого та ніжного кохання,
І огорне, мов малюка невинного,
Мене твоє, як грім гучне, мовчання.
Я марю спокоєм, який в твоїй присутності
Наповнюється сенсом і чуттєвістю,
Я мрію потонути в невимовності
І вмитися блаженною миттєвістю.
Перед світанком наше небо зоряне
Розквітне і накриє всю планету.
Я поряд із тобою марю горами,
Холодним морем, вічністю і вітром.
Я захлинусь у цьому вирі щирості,
І вийду з нього, наче дух, прозора,
Легка, незрозуміла до шаленості,
Хоч, власне, із тобою це не горе.
ID:
454235
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 13.10.2013 13:50:41
© дата внесення змiн: 01.11.2013 14:38:01
автор: Aisling
Вкажіть причину вашої скарги
|
Молодець 
