Заграй мені скрипалю
Мелодію сумну,..
Бо в серці стільки жалю,
Але не зна... чому.
Напевне то вже осінь
Загля́нула у сад
І вітер листя носить,
І знову листопад...
Та то ж летить не листя,
Та то мої роки -
Калиновії кисті
Попадали з руки...
І котятся жаринками
У росяній траві,
І десь поміж будинками
Згубились в пустирі...
Іграй скрипалю, грай
Свою сумну мелодію,
Буди у серці рай -
Я заплачу, добродію...
... Я все колись віддам,
Усі свої вірші...
І в "Сад" ніби Адам
Піду вже без душі...
зміст чудовий. рими приблизні. і це пригнічує - варта трошки додумати, бо настроєвість- супер.а скрипалю - знаю, бУсинками- будИнками (літ.) всього найкращого!
Д З В О Н А Р відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Натхнення студенту- теоретику
Прийдеться задовільнити смаки навіть студента-теоретика, бо пригнічений стан то вже маленька трагедія... , а так зовсім інше ........
Що тільки не зробиш ради мистецтва.
, а так 
зовсім інше 
........
