UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Едельвейс137: СУМУЄ СЕРЦЕ З ПРИВОДУ… - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ валькірія, 25.09.2013 - 21:23
Неосяжне осягнутьЛюди завжди є не проти. Ось і в Тебе теж охота В блискавиць спитати суть, Про яку мовчать вітри, Наші друзі невгамовні, Що роздмухують у скронях Наші рими у надрив. Перекидуєм мости Поміж "зараз" через "потім", Почуття трамбуєм в соти, Як в конвертики листи, І сплітаєм у вінок Наші хиби і вагання, Щоб колись одного рання Все ж затямити урок. Де самотності межа? Зазираємо за грані І відча'ю, і кохання, Ні на кого не зважа. Радо спалюєм мости, А ще радісніше зводим, Після війн шукаєм згоди І благаємо "Прости!". Хтось зривається у вись, Хтось злітає аж у прірву, Відшуковує довіру, Де давно на вірі хрест. Промінь сонця тне пітьму, Наче ніж сталевий масло, І надія в серці гасне, Як нема уже кому. Як нема уже кого - Крила більш не прагнуть лету І сумний куплет в поета - В нім погаснув весь вогонь... Та й з похиленим чолом Ти безмежне бачиш небо. Вір у те, що жити треба - Хоч би й всім смертям на зло! 
валькірія, 25.09.2013 - 21:16
Сердечно прошу, у мене такого добра тисячі уже набралося, багато сотень по різних сайтах надруковано, якщо лягає на душу - то читайте на здоров'я 
валькірія, 25.09.2013 - 20:56
Так прагнем найбільше дізнатись про... себе,Здолати стежки всі круті й небезпечні, Збагнути, як Час, що пронизує небо, Щомиті лягає на Вічності плечі. Так хочеться крила собі відростити, До янгольських сфер проникати іскристих, Навчитись слова пропускати крізь сито, Що лжу відрізняє між зернами істин. Так хочеться спити любові по вінця, Поразки і злети - на денце до серця, І відбиток власний знайти в половинці Душі, що десь бродить в життя круговертях. Якби ж хто придумав такого рентгена, Що душу людини просвітить наскрізно, І ніші, в яких причаїлася темінь, Наповнить враз світлом, допоки не пізно... Мабуть, ці бажання й самим незбагнені, Нуртують в душі, проганяючи спокій. Та вірмо - допоки ще кров в наших венах Пульсує нестримно у битвах буремних - Душею літатимем ми надвисоко! 
Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
сердечно дякую за подарунок. Віддрукую і збережу на пам"ять, вивчатиму ваші твори.
Левчишин Віктор, 25.09.2013 - 18:51
Ми втрачаємо товаришів і друзів, а потім хтось і втратить нас...   
Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як говорять французи: таке життя! що вдієш?!
валькірія, 25.09.2013 - 12:46
Так, все було,Усе було колись - Добро і Зло, які в одне сплелись, Як інь та янь у вічній круговерті Життя і Смерті... У лоно дня Тінь ночі проникає, Ми навмання Блукаєм в лабіринтах, Що Хтось колись Воздвигнув нам... Інстинкти Штовхають люд у прірву (Чи до неба?) - Хто з нас в що вірить, В чім кому потреба... Комусь закон - Мовчазно гнути спину, Неначе раб, терпіти у покорі, А хтось не забуває, він - Людина, І гордо підіймає погляд вгору. Комусь кінець - Для іншого початок, Новий виток углиб бездонну Суті. Мабуть, Творець Нас прагнув щось навчати, Чого? - збагнути б... Неосягненна логіка життя: Я - цілий всесвіт, Всесвіт - сонми Я, Які сплелись в єдиному пориві... Життя - це диво!
Едельвейс137 відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Маю два чудові вірші від ВАС! НЕЗБАГНЕННО ЧУДОВІ! в них - вся наука: відкриття і пізнання.те чого прагне моя спрагла душаБажаю вам пити і насолоджуватися з ВІЧНОГО ДЖЕРЕЛА. Ділитися з нами, читачами, світлом своєї душі. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
