UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Луїс Сернуда Я був - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ХРЕСТОСЛОВ, 21.09.2025 - 14:46
Мене́ не стало.За́раз оглядаюсь. І на вогонь. І на весняний місяць з морем золотим. Усе ким бу́в. І все про що я мріяв. По юності здавалось що все вда́сться. І кожен по́рух мій рвучкий був, полум’яний. Мій шлях, він дотепе́р розсіює пітьму́ нічну́. Але оці сліпці його і так нія́к не ба́чать. Хіба хтось з них прозріє? Чи бува́є та́к? Хіба́ от як прийде́ Мессія, очі всім відкри́є і гроби́. І ненаси́тний світ людей зжира́ти переста́не. Згадаю й я́, все́, що мені співала мо́я мама. Забу́ду інше все́ Про те́, як жив коли́сь. Зоя Бідило відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 15.10.2025 - 22:01
У золотому від сонця повітрі з золотих верхів’їв золоте листя тихо осипається на вкриту золотом і смарагдами землю. Розчепірені голі віти пишуть чорні ієрогліфи на сяючому лазур’ю небі - земні послання лісу до космічного Бога. Космос шматують катастрофи. В ньому немає місця для Бога. Я намагаюся прихистити його в своїй душі. Бог моєї душі – гармонійний Бог, який не розважається руйнуванням і творенням Всесвітів. Він - філософ-споглядальник, він – моє минуле і майбутнє, але не сьогоднішнє. ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Зоя Бідило, 15.10.2025 - 22:54
Бог, створюючи ВсеСвіт, стояв за лаштунками свого творіння. Він там і зараз. Не може потойбічне бути частиною цієї реальності і підлягати законам її природи. Режисер, сценарист, художник і інші - не приймають участі у грі на сцені, але вони ті, без кого не було б виста́ви. Вони теж за лаштунками дійства. Від цього "закулісного штабу" до кожного актора на сцені тягнеться невидима ниточка. В пульсуванні цієї ниточки - всі репетиції і вказівки режисера, текст і пояснення сценариста, декорації і костюми художника, музика-світло-ефекти техніків, яких глядачі не бачать. Тобто ви́дима картинка життя - не є сами́м життям. Тільки мала́ дитина пояснює все, що відбувається, тим, що вона безпосередньо бачить сама. Старша досвідчена і освічена людина, зовсім інакше пояснює феноме́ни я́влені їй, розуміючи ті невидимі "в кадрі" ниточки. Кожна людина і тварина має душу, яка є місцем прикріплення до неї "ни́точки" від творця, який не матеріалізується в цьому світі, бо порушить всю його логіку і напере́д за́дану систему законів природи. У кожного різна душа. Хтось її не визнає, але вона у нього є. Вона може рости і занепадати. Тільки через цю ниточку можуть прийти у цей "недороблений" світ нові ідеї, нові слова, нові погляди на красу, нове розуміння виходу з тупиків, нові мелодії і фарби. Промінь Сонця падає тобі на плече, це ж не саме́ Сонце тебе торкається, це його послане́ць. Ти змінюєшся від його уваги. Коли тобі в голову прийдуть рядки "Caí en lo negro, En el mundo insaciable. He sido." - ти стаєш Luis Cernuda, бо це твій діалог з Творцем, це його підказки. А коли тобі вдалося написати "Я впав у ніч, У ненаситний світ. Я жив." - ти Зоя Бідило, яка в 100 разів більше за Луїса Сернуда з усіх сторін крутила в голові його рядки "Caí en lo negro, En el mundo insaciable. He sido.", аж поки у неї не склався свій рядок, яким вона зупинила цю свою знекровлюючу гонку за досконалістю змісту-звучання-задумки автора. Дякую за все
Зоя Бідило відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 16.10.2025 - 19:49
Допустіть, що світ може бути гармонійним і досконалим як з Богом, так і без нього. Я шаную дану людині Богом свободу волі, свободу вибору. Його присутність була необхідною в час дитинства людства. Зараз на перше місце поставлю Відповідальність, подякую Йому за невидимі ниточки і скажу: "Дозволь, далі я сама?"
ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Зоя Бідило, 16.10.2025 - 20:43
як батько чотирьох дітей, скажу на "Дозволь, далі я сама?" те що казав своїм дітям: "Я радий дозріванню твоєї самостійності і давно чекав таких слів. У мене гора з пліч упала, що не маю тебе вести за ручку"
Зоя Бідило відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 16.10.2025 - 21:13
 Можете не сумніватися, що своїх двох синів вчила відповідальності за прийняті ними рішення. Наскільки це вдалося, не можу судити об'єктивно, бо материнська любов завжди між мною і ними, і завжди є бажання задіяти невидимі ниточки.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
