Невідомий номер, голос хрипкий,
три слова і сумні гудки...
Зросився піт, холодний, липкий,
голос, що чекала крізь роки...
"Мамо, я живий!..."І більш нічого,
й дзвінки, в шаленстві, в пустоту,
абонент відсутній...В пульсу твого,
малює ритм лінію круту...
Вхідний дзвінок- єдиний доказ...
"Синочку, рідний, ти живий!"
Чи це в уяві фальші показ,
вся сплакалась... Терпи!Не вий...
Та голос...Голос не обманеш,
надією пробита мла,
ти нею знову душу зраниш,
не вірити ти б не змогла...
Живий! Тремтять, від нервів, руки,
пустоти має телефон,
у порожнеч глибокі муки,
ти плачеш з ними в унісон...
