А вже осінь панове, а вже осінь...
Опадає жовте листя з дерев.
Голубіє поміж хмар небо просинь
Встеляє килим для дам королев.
Золота осінь богемна панянка,
Малює у кольорах увесь світ.
На ній у срібній нитці вишиванка
Віддзеркалює красу поміж віт.
Вже день за днем згорає наче листя,
Прохолодні ранки і вечори.
Опадає падолист на обійстя
Наче кленове сузір'я з гори.
Одягнув красень клен багряний наряд
Розсипає на щастя монети .
Квітне трояндами, ще осінній сад
Осені оди пишуть поети.
Палахкотять, так красиво жоржини
Вітер зриває ніжні пелюстки.
А по - небу пливуть сірі хмарини
Дощ змиває у рай - літа стежки.
Золота осінь міняє палітру
То світить сонце, то падає дощ.
Летить, летить листва на хвилях вітру
Згорає в самоті клен поміж площ.
