А ВЖЕ ОСІНЬ ПАНОВЕ

А  вже  осінь  панове,  а  вже  осінь...
Кружляє  жовте  листя  з  дерев.
Голубіє,  ще  між  хмар  тепла  просинь
Встеляє  килим  для  дам  королев.

Золота  осінь  богемна  панянка,
В  її  очах    -  блакить  увесь  світ.
На  ній  у  срібній  нитці    вишиванка  
Віддзеркалює  красу    поміж  віт.

Вже  день  за  днем    згорає  наче  листя,                                                    
Прохолодні  ранки  і  вечори.
Опадає  падолист  на  обійстя
Наче  кленове  сузір'я  з  гори.

Одягнув  красень  клен  багряний  наряд
Розсипає  на  щастя  монети  .
Запрошує  закоханих  в    листопад
Пише  для  них  красиві  сюжети.

Палахкотять,  як  жар  квіти  жоржини
Вітер  зриває  ніжні  пелюстки.
Осінь  малює  пейзажні  картини
Незабутню  мить  з  своєї  руки.

Золота  осінь  міняє  палітру
То  світить  сонце,  то  падає  дощ.
Летить,  летить  листва  на  хвилях  вітру
Згорає  у  цій  красі  поміж  площ.




































 


 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1048014
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2025
автор: Чайківчанка