Пам’яті Б. В.
Осінні квіти довго так цвітуть.
Осінні квіти прагнуть довго жити.
І навіть під снігами, що впадуть
Продовжують життю радіти.
І аж коли морози закують
Льодами панцирними всю природу,
Вже аж тоді вони загинуть, пропадуть,
Прощаючи навіки ніжну вроду.
Що то людина? – Квітка чарівна,
Вершина мудрого майстерного покрою.
Життю радіє, тішиться вона,
Короткий вік приймаючи порою.
Сумує серце з приводу цього,
Бо скільки квітів поміж нами відцвітає.
Вдаль журавлиними ключами відлітає,
Лишаючи нам спомину свого…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450815
Рубрика: Присвячення
дата надходження 25.09.2013
автор: Едельвейс137