Золотаве сонце гріє теплу осінь,
Що сховалась в гіллі яворів старих.
Вітерець грайливо розвіває коси,
Шепче казку ніжну на листках сухих.
Злива все співає срібну пісню росам,
Що тремтять на травах в сяйві голубім.
Розтрусив серпанок пелену, мов просо,
Стелиться над світом маревом ясним.
Павуки мережать витинанки долі,
Що летять в повітрі плетивом легким.
Розструсила осінь подарунки в полі
Ароматом меду терпким та п'янким.
Айстрові розквітли запізнілі квіти,
Що весну згадають у туманах снів.
Бабинеє літо — теплий подих літа,
Що горить у серці серед холодів.
19.20.2025
