Ох, дівчаточка, мої подружки,
Ви найкращі в світі реготушки ))
Хоч, на жаль, стрічаємось не часто –
Але бачити вас знову – щастя!
Хай біжать роки – не дуже й шкода,
Ми ж бо ще не випали із моди
Ех, колись весняні акварелі...
На осінні перейшли пастелі ))
Скільки літ минуло після школи
Все було – «проколи» і «приколи»
Зір торкались, падали в безодню...
І ставали тим, ким є сьогодні!
Ми були шаленим поколінням
Устремління убивались лінню.,.
Вітру змін не всі тоді бажали –
Не ламались ми – та нас ламали...
Обираючи свою дорогу,
Ми були розлучені із Богом.
Зате в душах "воздвигали" храми...
Там лишались, рубцювались шрами...
Ми поважні панни, не панянки
Пудримо вже зморшки, не веснянки ))
Та серця ще досі прагнуть щастя
Хоч, на жаль, стрічаємось не часто...
Ох, дівчаточка, мої подружки,
Ви найкращі в світі реготушки ))
