Програвши в бою з смертю й дико втомившись,
Ви збліднувши серцем пішли із життя...
Всю силу згубивши у надважких "війнах"
Полинули ввись до Земного Творця.
Вас раптом не стало у цім людськім світі:
Ви більше не ступите на землі крок,
Ви більш не відчуєте теплоти літа...
Хвороба ввіп'ялася в нирки кілком!
Тебе прошу,Боже,прийми його душу,
Свої теплі руки назустріч відкрий
І біль забери в сім'ї...Щоб не загуснув!
Ти їхню скорботу у душах зціли.
Тебе прошу,Боже,Ти висуши сльози,
Що дикою річкою рвуться з очей.
“Прийми його душу”-в молитві попросим...
Прийми ж ці прохання у своїх дітей.
Ви в пам'яті нашій залишитесь завжди.
Запалимо свічку із вашим ім'ям,щоб Бог піклувавсь...
Тихим світлом лампади
Освітимо зустріч з небесним життям...
"А люди йдуть.За одним другий і третій,і так без кінця.Вороги й друзі,близькі й сторонні-і всі кричать у мої вуха криком свого життя або своєї смерті,і всі лишають на душі моїй сліди своїх підошов.Затулю вуха,замкну свою душу і буду кричати:тут вхід не вільний!"(М.Коцюбинський "Intermezzo")
