У волосся полізу виноградною лозою
І проросту орбітами нових планет,
На плечах твоїх спраглою водою
Намалюю ледь знайомий силует.
І ледь помітним подихом вітрів
Залечу в тонкі і затишні легені.
Я хвилями розхвильованих морів
Засну у кратері погаслої кишені.
Душа твоя - то дивний космос,
То безодня, то ще не вивчені світи.
То тендітний тихий світлий колос,
Що майорить у променях весни...
