Скільки можна в слід мені ходити,
Йти за мною п́отайки по місту,
Я не хочу з вами говорити,
Бо слова уже не мають змісту.
Не мені судилося судити
І давати вирок вам прощальний,
Я не буду з вами говорити,
Бо згубили ви свій шанс останній.
Ви зуміли швидко все згубити,
Навіть найдорожчі наші зѓуби,
Я не можу з вами говорити,
Бо образа міцно стисла губи.
Я не знаю, що мені робити,
Відганяю твердо всі вагання,
Де ці сили, щоб не говорити,
Коли в серці ще живе кохання.
....а ще є останній крок, щоб переступити і все закреслити...але іноді, краще не повертатись в те,що відбулось...але говорити треба,хоч вислухати...це я так по змісту...давненько не коментувала,Ваші чудові твори...
...і квіточки від душі... http://www.elitbuk.ru/catalog/image/c2_536.jpg
kalush відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00