Талановита і блискуча,
замерехтіла у когось в душі.
Вона так яскраво палає,
але долі своєї не знає,
і питається :"Чому Я живу в тій людині
в якої серця нема, де радості не існує,
де кольорових снів нема?"
Одна я сиджу і ридаю, бо світла немає.
І на очах мрія згасає...
Згасає повільно її кольорове життя.
Хай мрія незгасає... 
