Без слуху і без сили,
Без засобів зв’язку.
Вони нам залишили
Олію думки в’язку...
Без жалю і без причини,
Без зобов’язань, стосунків.
Стираю серця частини
І сотні чужих цілунків...
Без болю і без сну,
Без нервів, перевтоми.
Забуду про весну
І викину обіймів тонни...
Без слів і без жаги,
Без принципів, мети.
Мені таки досить снаги
Встати й без себе піти...
Без слів і без надії,
Без почуттів, без кисню.
Уже не потрібні мрії,
Бо щастя в долонях стисну...
в мене схоже відчуття.. скажу так .. все зводиться до інстинктів .. в тому немає нічого дивного .. я думаю ти знайдеш справжню любов.. я б хотів щоб вона існувала..
Нея Легна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та я ніби вже знайшла, але та справжня любов не знає про мої почуття, та й не зрозуміє...
парадокс в тому що ми і самі не знаємо звідки береться це безмежне почуття.. звідки береться любов.. мені сподобався твій вірш .. хороший.. в нім можна віднайти те чого немаєє...
Нея Легна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую за хороші слова...
в мене скоро таке враження буде, що любові не існує. її так важко затримати: секунду тому любив, а вже відчуваєш тільки якийсь холод під серцем...
дякую за хороші слова...
не знаю чи надовго вистачить сил...
