О, Україно, дівчино розкішна!
Твої степи безкрайні та поля,
Твоя природа дивовижно- ніжна,
Долини й гори-це моя Земля.
Дніпро-це пояс на твоєму лоні,
Говерли велич рветься до небес.
Пшеничні ниви- золото в долонях,
Твої зірниці-погляд із небес.
Коли ти злишся—море рве глибини,
Коли ти плачеш—ллються сто дощів,
Радієш—сяє сонце в небі синім,
Веселка виграє серед лугів.
Заради тебе мила Україно,
Ми віддаємо без жалю життя.
Бо ти така чудова. Ти єдина,
Моя навіки рідна сторона!
Чоловіче перо ожіночило постать ласкаво,
і любов, як вінок, що належить коханій по-праву,
і присяга свята і покров чоловічого серця,
це зізнання палке має бути в душі (кожній) якнайперше!
СПАСИБІ!!!
Дмитро Волинський відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно і з любов'ю - це головне. Та виправте будь ласка помилки:"сердишься" і "усміхаєшься" без м'яких знаків. 
