Ти звір, тиран, недбалий мачо,
Диявол в образі людськім!
Ти так багато в світі значив,
В моему світі, не людськім...
Чуття, що шостим часто зветься,
Недобре віщило в ті дні...
Та в почуттях, як у озерцях,
Тонуть хотілося мені...
Та от тепер, я правду знаю.
Болючу правду і гірку.
В душі образу , шрам я маю...
Тепер я більше не люблю!
Я не люблю, а ненавиджу!
Тебе, брехливого, тебе!
Тебе я зрадником величу!
Та ця ненАвисть промине...
Тебе пробачу я... та знай:
До мене шлях тобі закритий
І в полігамію не грай!
Не варто голови дурити!..
Дуже гарний, проникливий вірш. Але, якщо
дозволите, для покращення майстерності -
написано 4-х стопним ямбом, отже наголоси
на складах 2,4,6,8, тому деякі строчки
слід би поміняти приміром так:
Чуття, що шостим часто зветься,
Недобре віщило в ті дні...
Тебе я зрадником величу!
Та ця ненАвисть промине...
В останній строфі переворот, не 9/8, а 8/9 складів, що в принципі також можна,
але трішки порушує попередній ритм.
Як в строю: лівою-правою,лівою-правою,
і раптом - правою-лівою. Відчувається?
Олеся Глібка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сильний, різкий вірш 
