Жадана усмішка твоя, пробігла по устам,
Коли останній раз ми зустрілися з тобою
І знову ми поринули разом назустріч грозам,
І знову, як і колись, ми захопилися грою.
Гра була на любовному одрі, така бурхлива ,
Немов останній раз ...Я нею зачарована була...
Та не оминула нас любовних почуттів злива,
Вона знову, в котре, наші серця собою омила.
Повернуло до нас кохання, своє обличчя миле,
Яке десь, у наших серцях, мабуть тихо дрімало,
А потім прокинулося й ніжно заспівало. Мрійливе...
Своїм теплим промінням і ласкою нас розігріло.
Я так хотіла, щоб сталося це тією весною,
Коли буйно квітли сади, співали солов`ї,
Коли хотілося побути, ще трохи молодою
І щоб взірвалися мізки від сильних почуттів.
Та прийшло кохання восени по жовтому листі,
Коли пішли рясні дощі й змили думки мої грішні,
Коли не було в серці надії і мрії кудись зникли,
Тоді з`явився він й приніс в долонях любові намисто..
