Буянить вітер за вікном,
Навпроти ягоди калини,
А я в думках – за тим селом,
Що зберегло іскру родини.
Мій погляд манить навпростець,
Шляхи дитинства майоряться,
Стежки малюю, як митець,
Приємний запах мого щастя.
І хоч ще кінчиком душі
Поблизу дух той відчуваю, -
Минули незворотно дні,
Того, що було, не спіймаю.
