Сутність – це зерно. Суті (будь-якої) речі байдуже, вірите ви в неї чи відкидаєте її – вона існує незалежно від вашого уявлення. Більшість із нас не цураються переконань навіть після того, як нам відкривають очі; така вже природа конформізму. (Скажу більше: існує два способи нав’язати нам віру, і вони випливають з а) віри в те, у що вигідно вірити і б) ми віримо тільки найбільшим і найвпливовішим із нас.) Байдуже; я відкрию вам суть кохання.
Знати чого хотіти – це вже немало. Незалежно від статі, в перших рядах наших з вами потрібностей (якщо не на першому місці) стояло й стоятиме кохання. Потреба в коханні абсолютно не визначається тим, в якому куточку планети ви народились і з яким статусом в суспільстві. Ще не маючи того, чого треба, ми вже чітко бачимо це бажане. О, якби кохання мало хоча б один недолік, ми б не хворіли ним поголовно. І все б нічого.., однак приходить час, і в нас появляється кохана людина. Те, що ми собі нафантазували, іде до нас прямо у руки, і якщо в цього нафантазованого, що аж тепер матеріалізувалося, досі щось не так, ми продовжуємо домальовувати цьому все найпотрібніше. Навіть на реальне ми навчились дивитись так, мов на ілюзорне. Ось вам а) річ така, якою ми хочемо її бачити і б) річ досить велика і впливова, інакше б ми на неї не запали. Як, ви ще досі нічого не зрозуміли? – Не кохану людину ми покохали, а саме кохання! Чудово знаючи всю поетичну красу найпрекраснішого із почуттів, ці плюси ми переносимо на конкретну людину – наше втілення кохання. Ми хочемо щоб вона була саме такою. І ми бачимо її саме такою. Однак, зумійте поглянути на це зі сторони: якби не фантазії, ми б ніколи і ні в кому не знайшли чогось особливого. Відкрийте очі! – Закохуємось ми не в саму людину, а в той образ, який нам приємний.
Інколи істина зривається з уст не філософа. Тут справа в наступному. На кожного з нас час від часу спадає прозріння, однак тільки одиниці увіковічнюють його, записуючи думи на папері чи ділячись ними із іншими. Філософ же крокує назустріч цій істині. Я – спробував записати суть кохання. І – повірте – що б ви не думали або про мене, або про кохання, ця суть існувала й існуватиме надалі. Це як закон.
Богдан Стасюк,
м. Тернопіль, травень 2010 р.
Ти довоміг
