Через тривожну білу заметіль.
Через бар*єр морозу, вітру й ночі
Твій погляд бачу з-під розкритих вій -
Такі далекі, милі й рідні очі.
В цім погляді усе моє життя,
Кохання, туга, радість і тривога.
У мить неспокою він кличе з забуття,
Показуючи серцю на дорогу.
І я бреду наперекір вітрам,
Наперекір стихії злоохочій,
А в небі - наче німб, чи талісман,
Мов зорі, незрадливі твої очі!
1989р.
п.Ямбург. Тюмень
Росія
Справжній сильний духом мужчина......
Справжнє чоловіче почуття ........
Справжнє полум*я кохання до найдорожчої людини.....
Очі-зорі, які підтримували і зігрівали
душу, наперекір вітрам....
Хто зна? Може й врятували життя ....
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Смерічко! Ти права ті очі дійсно витягнули мене з =того= світу, правда пізніше і тут, в Португалії!
гарно 
