А життя наче ніжний цвіт на калині,
Вітер ламає, топче ногами по землі.
Під дощем шукаєм, сонце на хмарині,
Щоб зрости, налитись ягодою на стеблі.
Було в моїм житті : сонячно і хмарно,
Штовхало у безодню, у глибоке море,
Знаю , що прожила я життя не марно :
Пережила в житті всяку біду і горе.
Здається, що я ще зовсім і не жила,
Життя пролетіло птахом наче одна мить.
Був час, була коханою, і любила...
За рідними, до болю серце моє щемить.
Якби повернути, отой щасливий час,
Де були, ще юні ,молоді, красиві,
Зорі зорепадом падали до ніг для нас,
від щастя тікали, як птахи полохливі.
А я щаслива, хто був у моїм житті,
Від одних я ревно плакала, як дитина .
Інші дарували любов у почутті,
Я цвіла щастям наче у лузі калина.
Злітала я в небо голубе у мріях,
Мріяла віднайти друга і справжню любов.
А у серденьку плекала я надію,
Плела вінець щастя із зоряних молитов.
2-------------------------------
Колись я впаду наче листя у трави ,
осіннім падолистом повз тебе пролечу.
Зашумлять наді мною в тиші отави,
І листопад запалить наді мною свічу.
Восени із дерев листя опадає,
від холодних дощів в*януть осінні квіти .
На очах кленове листячко згорає,
відлітає ген за обрій золоте літо.
Я так не хочу йти у заметіль зими,
Де лютує біла метелиця вітрами.
Де в молочнім тумані стеляться дими,
зима замітає слід осені снігами.
Колись я впаду, як кленовий лист із віт
вітер понесе в лоно до матінки землі.
Згасне для мене сонце , і цей ясен світ-
У мінорній ноті закурличуть журавлі.
О мої журавлі, журавлі , журавлі!
Прошу, не відлітайте за сині лимани.
Не забирайте мої роки від землі,
Мою золоту осінь у сиві тумани.
Колись я впаду на твою щоку дощем
І Торкнусь тихим вітром своєю душею
В осінній просені загублю біль і щем
Зійду над тобою вечірньою зорею .
3‐‐------------------
Життя ,це дарунок, не пункт призначення
У ньому є різні стежки , дороги .
Все у цьому житті має сенс , значення...
В ньому ми пташки всевишнього Бога.
Коли піду за межу з рідної хати
За село , де стоять в мовчанні дуби.
Буду над землею я небо тримати
Воркутати наче білі голуби.
Я не вмру, буду вічно на землі жити,
Зійду між хмар зіркою у небесах.
Буду нічним ліхтарем у даль світити
Кораблям у морі осяю я шлях.
Життя в нас одне , треба ним дорожити
І треба пройти важкий , тернистий шлях.
Треба збудувати дім, сад посадити,
І працювати в поті чола, як птах.
Сад замете зима білими снігами
Загубиться у стиглих житах мій слід.
Весна оросить сон - траву небесами
На дереві наллється яблука плід.
Прилечу журавкою я у сад весни
І на світанку пісню заспіваю.
Зашелестять зеленим листям ясени
Скажу :мій раю ,як тебе кохаю.
Життя відкриває дороги у світи
Сходим взуття ,натрем до крові ноги .
Від пункту А до пунту Я ,тре шлях пройти...
В ньому є миті радості, тривоги..
Життя ,це книга в ній біленькі сторінки
І кожен пише свій шлях який пройшов.
Це благодать божа - з небесної ріки
Благословить вінцем - батьківська любов.
ID:
1071087
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.10.2026 13:29:18
© дата внесення змiн: 07.11.2026 19:14:06
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
Це дуже щирий, глибокий і сповнений життєвої мудрості вірш. У ньому так тонко переплелися ностальгія за минулою юністю, біль від втрат, розчарувань і водночас неймовірна вдячність за кожен прожитий день та кожне світле почуття. 
дякую
