Люлі, люлі, житнє зерня,
В чреслах масляних землиці.
Ти своєю п'ятірнею
Спрагле лоно змусив мліти,
Хліборобе чистомислий.
Нива проросла у просинь
Двостихійною габою
І опала з вишніх кросен
Хлібом сущим і набоєм.
Супостата стрій за строєм
Ти правицею покосиш!
Твоє тіло — русло справедливості,
Воїне, чистий від зайвого, ницого,
навіть у попелі вічності, вистоїш,
градами навіть, залізними зливами...
Код «боронити» наповнює тіло, надшвидко
стікаючи в жилавий та непорушний кулак,
розриваючи помстою людськості нитку,
обрушує ворогу в спину: «Ось так!
Металевої правди за кривду бездонну
у глотку захланну твою заливаю,
впиваючись корчами, як ти в агонії
в прірву безслав'я летиш і здихаєш!"
Ось і згарище пустельне,
Дно порепане болотне,
Дикий репет кишку верне,
Бач, в кокошнику Авдотья.
Вий, Авдотьє пустоцвіта,
Скімлити - твоя розплата,
І найправедніша з істин -
В праху вітчини́ згасати.
Chara Vinna
ID:
1068807
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Епічний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 12.09.2026 08:16:52
© дата внесення змiн: 12.09.2026 08:25:20
автор: Chara Vinna
Вкажіть причину вашої скарги
|
