Дорогою життя у невідомі далі
Нас у машині часу доля мчить.
Нема зупинок, як на магістралі.
Лише вперед, а там – як пощастить.
Ось світлофор зеленим засвітив,
Ми знову далі летимо щосили.
І не встигаємо собі відповісти -
Чи правильну дорогу вибрав, милий?
А скільки зустрічей, гріхів і каяття,
Події різні, то тривожні, то веселі.
По колу нескінченно мчить життя,
Як ляльки на дитячій каруселі.
В коловороті перехресть, доріг крутих,
Важливого чогось не помічаємо.
Своїх попутчиків - і друзів і близьких,
На жаль усе частіше ми втрачаємо.
І ниє серце – щось я пропустив,
Був часто надто різким, строгим.
Не зрозумів, не пожалів, не долюбив,
По невідомим їдучи дорогам.
А що подієш? Не повернеш час!
Ніщо не зміниш, як би не хотіли.
Лише покаятися і у котрий раз
Просити в Бога, щоби дав нам сили.
Давлю на газ. Дні миготять, роки.
Без форсу. Не займаюсь маячнею.
Ви запитаєте мене – куди? Туди,
До самого фінального тунелю.
