А кріп колише сонце пурпурове,
У ніжних парасолях запашних.
Гойднув легенько промінь казку нову
І гомін дня на мить раптово стих.
Співають стебла — наче колискову,
Де вітер шепче ніжно з висоти.
Світило дня, що сяє всім навколо,
Дрімає в кропі, повне теплоти.
Небесне серце зморене від спеки
Схилило промінь у зелений храм.
Його гойдає лагідно, здалека,
Немов колиску з милим немовлям.
І світ завмер... Лише блакитна днина
Тче над землею тишу золоту.
Заколисав кріп сонце, мов дитину,
Щоб снилось літо в лагіднім цвіту.
11.07.2026
Дякую за світлину Олену Склярук "Кріп і сонце"
Надихнуло!
