Сонет про Емілію Ланьє як можливу смуглу леді
Сказали нам: поет її кохав.
Поетку він за пару зміг обрати.
Захопливим їх спільний образ став:
Могли ж дискутувати, ще й писати.
Фатальна пані більш не мовчазна.
Письменницям слід дякувати красно
За те, що наближається вона:
Освічена...і сильна...і нещасна.
Є місце сумніву. Шукають вад
У твердженні - цікавому, напевно.
Про пані слід запам'ятать хоча б
Те, що хотіла виправдати Єву.
Думок тут можна вислухать чимало.
Найголовніша ж ця: вони кохали...
19.04.2026.
Сонет про Анну Шекспір
Відомо нам: поет її кохав
І полишав її, щоб повертатись.
Він був актором, і писав, і грав,
У тому, що відкрив, умів зізнатись.
Її було завдено ганьбить:
Мовляв, вона була його не варта...
Але тепер заведено хвалить:
Раніше судді поспішали надто.
Читач про ліжко жартувати звик:
Чом не найкраще заповів їй милий...
Він справді перед нею був боржник,
Доводить випало любові силу.
Багато вибачень було чи мало,
Зберігся вірш. Отож - вони кохали.
19.04.2026
