-Була вже шлюбна ніч у тебе,-
Сказав Петро у ліжку вранці,-
Я зрозумів, що я не перший,-
Прошепотів своїй Тетянці.
-Там зовсім не було кохання:
Був хлопець в нас такий - Вакула,
Було звичайне зґвалтування,
І я про нього вже забула.
-Ой, нетактовне це питання,
Мені ти вибач цю образу!
-Ну, що ти, Петю,- каже Таня,-
Я відповім тобі відразу.
Суддя і адвокат знайомий
Всю справу вміло провернули:
Дали мені умовний термін,
Два роки ті давно минули.
Я після того зрозуміла,
Що в жінці головне - не сила,
А хитрістю і ніжним словом
Вже не одного підкорила!
Це чудовий приклад сучасного українського гумору з несподіваною розв’язкою. Майстерно використано прийом очікування: читач налаштовується на драматичну історію про кривду, а отримує іронічний поворот про те, хто насправді виявився «жертвою». Вірш піднімає настрій саме завдяки цій «зміні полярності». Петро намагався бути господарем ситуації, висуваючи претензії, а в результаті опинився в позиції людини, яка має вибачатися перед жінкою, чиє минуле виявилося значно бурхливішим, ніж він міг собі уявити.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Милуюся, Світланочко, Вашим коментарем! Ви зробили такий глибокий аналіз твору, відчувається майстерний почерк справжньої літераторки! Дуже Вам вдячна за таку працю. Гарного Вам настрою і радісного дня!