В садах квітучих, в гаях зелених,
на далях нив,
бліда тінь ходить вночі смиренно,
тихіша снів.
Вона там чує, як ліс шурхоче
в нічній імлі;
як скрипка грає і бас гуркоче
десь у селі.
Шептання чує тремке осини,
бузковий пах;
і чує скарги гіркі дівчини,
що у сльозах.
У лозах водних, де місяць сяє
Із вишини,
бліда русалка її вітає
з вод глибини.
І чує дзвонів звук похоронний,
де плач не тих,
і в небі бачить блиск монотонний
зірок блідих.
Серця теж чує, що біль зазнали,
вмирали з ним, –
все чує те, що душа ховала,
як був живим...
Kazimierz Przerwa-Tetmajer, Cień Chopina
Na wiejskie gaje, na kwietne sady,
na pola hen,
idzie nocami cień blady,
cichy jak sen.
Słucha, jak szumią nad rzeką lasy
owite w mgły;
jak brzęczą skrzypce, jak huczą basy
z odległej wsi.
Słucha, jak szepcą drżące osiny,
malwy i bez;
i rozpłakanej słucha dziewczyny,
jej skarg, jej łez.
W wodnych wiklinach, w blasku księżyca,
w północny chłód,
rusałka patrzy nań bladolica
z przepastnych wód.
Słucha jęczących dzwonów pogrzebnych
i wielkich łkań,
i rozpłyniętych kędyś, podniebnych,
gwiazd błędnych drgań...
Słucha, jak serca w bólu się kruszy
i rwą bez sił - -
słucha wszystkiego, co jego duszą
było, gdy żył...
ID:
1059167
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 15.03.2026 23:28:10
© дата внесення змiн: 15.03.2026 23:28:10
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
