Казімєж Пшерва-Тетмаєр, Тінь Шопена

В  садах  квітучих,  в  гаях  зелених,
на  далях  нив,
бліда  тінь  ходить  вночі  смиренно,
тихіша  снів.

Вона  там  чує,  як  ліс  шурхоче
в  нічній  імлі;
як  скрипка  грає  і  бас  гуркоче
десь  у  селі.

Шептання  чує  тремке  осини,
бузковий  пах;
і  чує  скарги  гіркі  дівчини,
що  у  сльозах.

У  лозах  водних,  де  місяць  сяє
Із  вишини,
бліда  русалка  її  вітає
з  вод  глибини.

І  чує  дзвонів  звук  похоронний,
де  плач  не  тих,
і  в  небі  бачить  блиск  монотонний
зірок  блідих.  

Серця  теж  чує,  що  біль  зазнали,
вмирали  з  ним,  –
все  чує  те,  що  душа  ховала,  
як  був  живим...

Kazimierz  Przerwa-Tetmajer,  Cień  Chopina
 
Na  wiejskie  gaje,  na  kwietne  sady,
na  pola  hen,
idzie  nocami  cień  blady,
cichy  jak  sen.
 
Słucha,  jak  szumią  nad  rzeką  lasy
owite  w  mgły;
jak  brzęczą  skrzypce,  jak  huczą  basy
z  odległej  wsi.
 
Słucha,  jak  szepcą  drżące  osiny,
malwy  i  bez;
i  rozpłakanej  słucha  dziewczyny,
jej  skarg,  jej  łez.
 
W  wodnych  wiklinach,  w  blasku  księżyca,
w  północny  chłód,
rusałka  patrzy  nań  bladolica
z  przepastnych  wód.
 
Słucha  jęczących  dzwonów  pogrzebnych
i  wielkich  łkań,
i  rozpłyniętych  kędyś,  podniebnych,
gwiazd  błędnych  drgań...
 
Słucha,  jak  serca  w  bólu  się  kruszy
i  rwą  bez  sił  -  -
słucha  wszystkiego,  co  jego  duszą
było,  gdy  żył...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1059167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2026
автор: Валерій Яковчук