Колеса потягів ритмічно стукотять, це звично,
Вагони повні мчаться вдаль, співають нам «та, дам».
По суті, цей мотив пісенний є оптимістичний,
Сердечний крик прощальний мій вертається к віршам.
А за вікном летить пейзаж – поля, ліси та гори,
І десь міста, будинки всі як вулики для бджіл.
І в кожній соті свій декор – є прилади і флора,
Бажання, смуток, суперечка - де поставить стіл?
Як добре, що в дорозі я…купе напівпорожнє,
І пасажир –сусід мовчить, мабуть заснув давно.
Я перетравлюю прожите - думи всі тривожні,
Під мірний ритм "та, дам - та, дам" шукаю сенс-зерно.
Вивозить потяг вдалину подалі від проблеми,
Є рішення моє давно - втекти, але куди?
Сплітаю подумки узор - бажання мають схеми,
Я видаляю назавжди переживань сліди.
Думки мої всі перервав, сусід що їде поруч,
І тихо вголос він сказав: - вгамуй думок вітри!
Є шосте почуття в тобі, перепиши всю сторіз,
Але від долі не втечеш - нам не дано втекти,
Із цього звичного купе у шлейфі всіх вагонів,
Що поспішають вдалечінь, з тобою пара ми.
Купе наповнилося вже серцевим передзвоном,
Від пункту «А» в серцях цвітуть любові кольори.
2025 за мотивами 2021