Не старію))
Не старію, а з роками дозріваю,
Заметілі вже гудуть – хай зачекають...
Я, мов яблуня – ще листя не скидаю
І гілки, як роки, яблука тримають.
Та й душа моя буває неслухняна –
Жде оновлення, як драйвер в інтернеті.
Іноді – концерт оркестру з фортеп’яно,
А частіше просто соло на кларнеті
Хай життя так прагне вичерпати душу,
Все ж від цього постраждало лише тіло.
Хоч-не-хоч, але сказати прямо мушу:
Мчать роки – чимало вже їх пролетіло...
Виграє душа в мажорі чи в мінорі,
Розпускається, що маки в повноцвітті,
В неї розум, досвід, мудрість у фаворі
І стає все більше друзів в цьому світі!
О. Бондар-Бондаренко