Краю мій рідний! Мов проклятий Богом –
Стільки ж ти зносиш недолі.
Хмари, багнища… над збіжжям убогім
Вітер гуляє на волі.
Поруч лежать мовчазні рідні села.
Жалем стискаються груди! –
Бідні хати, далина невесела,
Всюди понурені люди…
Досить зробили потріскані руки,
Винесли змучені спини;
Скількі ж їх змусили витерпіть муки
Пущі, розлоги, низини.
Кинь тільки оком, де загнані люди –
Стиснеться серце від болю:
Скільки ж то горя побачиш усюди,
Скільки печалі в бездоллю.
В пісні звучить, як вдовиного сина,
Янку, кохання згубило,
Там, де понуро схилилась калина,
Бідного хлопця могила.
В байках-казках все про щастя, про згоду,
Серце новин не почує.
Дихання горем стиснуло в народу,
Горе усюди панує, –
Хвилею скрізь розлилося, як море,
Рідний наш край затопило…
Браття! Чи здужаєм втяжливе горе?!
Браття! Чи стане нам сили?!
Максім Багдановіч
Краю мой родны! Як выкляты Богам
Краю мой родны! Як выкляты Богам —
Столькі ты зносіш нядолі.
Хмары, балоты... Над збожжам убогім
Вецер гуляе на волі.
Поруч раскідалісь родныя вёскі.
Жалем сціскаюцца грудзі! —
Бедныя хаткі, таполі, бярозкі,
Ўсюды панурыя людзі...
Шмат што зрабілі іх чорныя рукі,
Вынеслі моцныя спіны;
Шмат іх прымусілі выцерпець мукі
Пушчы, разлогі, нізіны.
Кінь толькі вокам да гэтага люду —
Сціснецца сэрца ад болю:
Столькі пабачыш ты гора усюды,
Столькі нуды без патолі.
Песня пяе, як удовіна сына,
Янку.каханне згубіла;
Там, дзе панура схілілась каліна,
20 Беднага хлопца магіла.
Ў гутарках-казках аб шчасці, аб згодзе
Сэрца навін не пачуе.
Сціснула гора дыханне ў народзе,
Гора усюды пануе.
Хваляй шырокай разлілась, як мора,
Родны наш край затапіла...
Брацця! Ці зможам грамадскае гора?!
Брацця! Ці хваце нам сілы?!
ID:
1046971
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Поетичні переклади
дата надходження: 02.09.2025 23:00:25
© дата внесення змiн: 02.09.2025 23:14:09
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
