Нащо писать про те, що так болить,
Можливо, в інших боляче ще гірше?
Ну хто вам зможе біль цей зупинить,
Як можна оцінити менше, більше?
Так хочеться ридати в такий час,
Та не течуть чомусь зрадливі сльози.
Чи обмілів давно цих сліз запас,
Колись давно упали у дорозі?
Як припинить, як справитись з бідою?
Німа, холодна пустка у душі.
Душе моя! Не стань тепер черствою,
Не втрать найкращі якості свої.
Болить душа не так, як людське тіло.
(Останнє ще тут можна зрозуміть),
Колись все ж зрозумієш - відболіло.
Минуле не торкне вже біль й на мить.
Гаряча кава, монотонний дощ...
Можливо, в цьому є якесь спасіння?
А ліхтарі, підсліпуваті площ,
Врятують і знайдуть душі прозріння...
------------------------------------------
Душевна лірика...зворушливо Слова відлуння стуку серця....проникливо...Як важко знайти спасіння від болю... інколи й кава не допомиже.та треба триматися в протистоянні нових стресів, розчарувань. Дякую!
Такий зворушливий життєвий вірш! У всіх нас були хвилини відчаю, та у житті, як у природі - після ночі завжди наступає ранок із сонцем і теплом!
