[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7C0H7QETWcE[/youtube]
Нащо писать про те, що так болить,
Можливо, в інших боляче ще гірше?
Ну хто вам зможе біль цей зупинить,
Як можна оцінити менше, більше?
Так хочеться ридати в такий час,
Та не течуть чомусь зрадливі сльози.
Чи обмілів давно цих сліз запас,
Колись давно упали у дорозі?
Як припинить, як справитись з бідою?
Німа, холодна пустка у душі.
Душе моя! Не стань тепер черствою,
Не втрать найкращі якості свої.
Болить душа не так, як людське тіло.
(Останнє ще тут можна зрозуміть),
Колись все ж зрозумієш - відболіло.
Минуле не торкне вже біль й на мить.
Гаряча кава, монотонний дощ...
Можливо, в цьому є якесь спасіння?
А ліхтарі, підсліпуваті площ,
Врятують і знайдуть душі прозріння...
------------------------------------------
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1041547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2025
автор: Cнежана