Любов буває різна:
У смутку – я «самотня».
Моя любов не грізна,
Як океан глибока.
Буваю я – бешкетна,
І це насправді - не біда.
Затихне «бзік» кокетний,
Ці крайнощі, як лабуда.
Не спиться рано вранці,
Коханнячко кипить в мені.
Сховалась мудрість в шанці,
Прийшла любове навесні.
Я шепочу на вушко:
Коханий, золотий… вставай,
Бо стукну вмить подушкою,
«Шкідливість» мою подолай.
Слова кохання нечіткі,
Співаю як аматор.
Принесла в ліжко пиріжки
До чаю ароматні.
Ось бутерброд з ікрою –
Смачненька з баклажанів.
Літаю над тобою,
Як пташечка з бажанням…
В обід зварю я борщик,
Пампушки будуть з часником.
І галушки у горщику
Із зеленню – зап`єш кваском.
Щоб скинуть тяжкість і вагу,
Підемо в ліс гуляти.
Втамуємо чуттів жагу,
Придем щасливі в хату.
Качали разом м`язи - прес,
Кохання – це наука!
Любов летіла до Небес,
Єдина ми сполука!
* * * * * * * *
Квітують почуття завжди,
Є духи в нашім тілі.
Їх треба зранку зарядить,
Щасливим буде милий:)
Вкраїнка миттю приголубить,
І чоловік це знає.
Ця жінка щиро серцем любить,
Родину захищає…
2025 за мотивами 2014
вірш написаний на рус.яз у 2012-2014 році
PS - Дякую автору фото, яке використано для наочності по темі вірша!