її посмішка як вранішній обрій:
захоплює погляд. перехоплює дух.
і все, що хочеш сказати сьогодні,
доводиться мовить тихо – не в слух,
бо ж, може, ще спить замріяний образ,
бо ж, може, лиш зараз той сон надійшов.
так хочеться знати, чий же то голос
шепоче на вухо щось про любов.
незримо й невидимо зблиснуло світло,
і першим промінням лоскоче серпанок.
її посмішка – диво: тепле й привітне.
найкраще, що може бути за ранок.
