Отави, отави, отави
Покошені Серпнем давно,
А Вересень в полі зоставив
Посіяне в землю зерно.
І Жовтень як справжній господар
Збира урожай буряків,
Бо прийде його брат Листопад,
То може і сипати сніг.
А згодом вже замерзлим груддям
Під пісню Морозу та дзвін
Суворий старий сивий Грудень
На конях примчить вороних.